Текст вірша «Сто років як сконала Січ» Василь Стус
Сто років як сконала Січ.
Сибір. І соловецькі келії.
І глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний.
Сто років мучених надій,
і сподівань, і вір, і крові
синів, що за любов тавровані,
сто серць, як сто палахкотінь.
Та виростають з личаків,
із шаровар, з курної хати
раби зростають до синів
своєї України-матері.
Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земля, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками.
Ти ще виболюєшся болем,
ти ще роздерта на шматки,
та вже, крута і непокірна,
ти випросталася для волі,
ти гнівом виросла. Тепер
не матимеш од нього спокою,
йому ж рости й рости, допоки
не упадуть тюремні двері.
І радісним буремним громом
спадають з неба блискавиці,
Тарасові провісні птиці —
слова шугають над Дніпром.
Аналіз вірша (паспорт твору)
Слухати читання вірша «Сто років як сконала Січ» Василя Стуса:
На нашому сайті Ви можете читати онлайн вірш «Сто років як сконала Січ» Василь Стус українською мовою повністю безкоштовно без реєстрації та смс (sms) на вашому телефоні на андроїд (android), айфоні, пк (компьютер) чи айпаді. Також у нас Ви можете знайти й іншу поезію класичних та сучасних українських та зарубіжних поетів.
Якщо ви є правовласником вірша «Сто років як сконала Січ» Василь Стус і бажаєте, щоб ми видалили його з нашого сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни його видалимо.
