Текст вірша «Заповіт (Як умру, то поховайте)» Тарас Шевченко
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… А до того —
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
25 грудня 1845 в Переяславі
Аналіз вірша (паспорт твору)
Вірш «Заповіт (Як умру, то поховайте)» Тарас Шевченко написав у 1845 році, і він став, певно, найвідомішим поетичним твором у його творчій біографії. У ньому поет звертається до людей, закликаючи їх не терпіти самодержавство, а боротись за свою свободу і відстоювати інтереси. Якою б важкою не була ситуація в Україні, а Тарас Григорович все одно вірив у те, що кращі часи колись настануть. Він був переконаний, що майбутнє у його рідної країни буде світлим і щасливим.
Працював над віршем Шевченко, коли був в гостях у свого друга – поміщика Самойлова. Поет важко хворів і думав, що доживає останні дні. Але була і ще одна причина писати вірш саме такого змісту – переживання з приводу суспільно-політичного становища в країні.
Даний віршований твір – це монолог. Ліричний герой говорить спершу про себе, а потім про Україну. Він хвилюється про долю українського народу, і його емоції розкриваються поступово.
На початку звучать слова прості і спокійні, схожі на прохання людини, яка просто хоче, щоб рідні її поховали, як годиться. Та саме в простоті і глибина. Талант поета проявляється у тому, щоб з допомогою звичних слів створити цілу картину, яка неодмінно виникає в уяві читача.
Шевченко описує український пейзаж так, що кожна людина, яка читає вірш, ніби опиняється з ним разом десь на горі, з якої видно «як реве ревучий», і відчуває себе володарем своєї землі. Тарас Григорович відчував себе невід’ємною частиною України, незалежно від того, де він знаходився – на рідній землі чи десь далеко від неї.
Далі у творі поет говорить вже не про себе чи власну смерть, а про українців, про весь народ і його майбутнє. У цих рядках виражається емоційний стан Шевченка, його хвилювання про долю людей. Він мріяв про той час, коли більше не буде на рідній землі тих, хто неволить і катує українців, а запанують на ній воля, справедливість і щастя.
У вірші є мотиви громадянські і є особисті, якій йдуть паралельно. А у фіналі поет їх поєднує, демонструючи свою непохитну віру у те, що буде колись нове суспільство. Серед художніх засобів використані метафори, епітети, персоніфікація, повтори та інші.
На нашому сайті Ви можете читати онлайн вірш «Заповіт (Як умру, то поховайте)» Тарас Шевченко українською мовою повністю безкоштовно без реєстрації та смс (sms) на вашому телефоні на андроїд (android), айфоні, пк (компьютер) чи айпаді. Також у нас Ви можете знайти й іншу поезію класичних та сучасних українських та зарубіжних поетів.
Якщо ви є правовласником вірша «Заповіт (Як умру, то поховайте)» Тарас Шевченко і бажаєте, щоб ми видалили його з нашого сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни його видалимо.
